19
нею чинять наСильство, бо п внучюв ду-
ховно в1дривають в!д не!, навчають Ух не
рсзум1ти свою стареньку бабусю. I справ-
Д1, яка траГед!я, яка зла доля нашего
народу. Мало того, що вже пару м!сяц1в
не можуть дочекатися хоч тоУ згыпсшлоИ
кукурузи, а тут ще треба свою голову су-
шити зв1дкиль взяти нов! »русск!я учеб-
нши« та як би и самому хоч трохи шду-
читися московськоТ мови, щоби згодом
його власш Д1ти не висм!ювали и незбит-
кувались над ним.
Люде кинули свою працю, а вм1сто того
завзято гризуться над »язиковим вопро-
сом* в1д рана до тзньоУ ночь
Крики, сварки та навпъ 1 б1йки е ден-
ним порядком.
I тут мимо вол! повстае питания. Кому
от! сварки е потр!бн1, хто з них буде мати
користь? Ясна р!ч, що з того не буде мати
жадного хосна аш наш нар1д, ан! респу-
блика - лиш напп вороги. А коли так, то
чому ж тод! влада дозволяе провадити
над нашим пок!рливим народом под!бн!
експер!менти? Чому дозволяе всяким про-
дажшм душам фенцишв, та брод!евським
агитаторам використовувати В1дпов1даль-
ний момент для своеТ зрадницькоУ проти-
державноУ аптащУ, для розбиття внутрш-
нього сусшльного життя нашого народу.
Чому тутешт нотарськ! уряди та жандар-
мер!я не забороняють згадану злочинну
агггащю, а навпаки, дуже старанно спи-
СуЮТЬ ПрОТОКОЛИ 3 ТИХ, КОТр! ОСМ1ЛЯТБСЯ
сказати слово правди в оборону нашо'Г
р!дно1 украУнськоТ мови? Чому якраз те-
пер! зянський »великоможний« пан нотар
Д1стае за1дкись строг! накази забороняти
школ! нести краевий синьо-жовтий пра-
пор разом з державним прапором на свят!
дня свободи? Запитуемося дотичних уря-
д1в В1д кого ще згаданий нотар д!стае
так! прикази, коли окружний уряд в Во-
лов1м безпосередньо школ! заслав до-
зв1л на уживання краевого прапору?
Чому нарешт! батьки своУх д!тей не ма-
ють права сказати слова в оборону свое!'
р!дноТ мови, а нотар котрий з! своею ро-
диною говорить лише по мадярськи мае
право побурювати людей, ловити на ву-
лищ через свойого приб1чника 1зянського
дорожника, людей несвиомих 1 темних
1 заставляти 1х П1дписувати протести про-
ти своеТ власноТ мови, проти самих себе?
Ц1 запити вимагають негайного по-
яснения та усунення таких, ненормаль-
ностей в нин!шньому культурному житт!
нашого народа. Час не жде. Згадана спра-
ва чим дальше набирае гр!зн!йшого
характеру 1 може привести до злих на-
СЛ1ДК1В. ХТО Ж ТОД1 буДб В1ДПОВ1ДЭТИ 33
те все?
Одже треба нарешт! зробити К1нець
безправству, бо пот!м може бути вже
П13НО.
1зки, 31. X. 1937.
1зянськинл
5. В Т1М сам!м числ! в стат!': »Комун1кат
Першо? Центрально'! РуськоУ НародноУ
Ради* була конф1скована сл!дуюча часть
комун!кату:
»... в руки 1 з випадку потреби запро-
тестувати перед ц!лим культурним св!том
проти заряджень, що п!дривають на-
родню честь 1 унеможливлюють розвиток
культури.
Дальше зазначив пан голова, що на-
протяз! 18-и рок1в, В1Д часу прилучення
П1дк. Руси до ЧСР не переживав наш на-
род так! бурхлив! часи, як саме тепер.
1 тому треба нам В1дложити ва суперечки
1 посп1шати на оборону р1дноУ нам украУн-
ськоУ культури.
Народня Рада протестуе проти шкиь-
ного учебникового плеб!сциту, заведено-
го шюльними урядами, а то з тоУ причини,
бо вважае той явний плеб!сцит протиза-
конним I протиконститущйним, а споаб
його переводжування фальшованням за-
сад демокрацй' республики.
Народна Рада протестуе проти напнки
на украУнських культурних Д1ЯЧ1В, проти
штучного викликування пол1тичних сен-
зац1й 1 проти безтдставних пол!ц!йних
хатн!х рев1з1й у державних службовщв (як
то сталось в чотирьох випадках в Бере-
гов!) 1 протестуе проти конф!скат читаль-
нянських б]бл1отек. «
6. В брошур! »Русин чи УкраУнець«, ви-
даноУ з нагоди всепросв!тянського зУзду
були конф!сковаш такУ части: »Лише наш
нарщ хотять вороги держати в несв!до-
мости, аби сам не знав о т!м, хто вш е,
1 котра е його рЦна мова. Нас називають
русини, руснаки, великороси, малороси.
Але б!лышсть тих назв виуживають наш!
вороги, неприятел! в наш неусп!х. Не-
приятел! тими назвами роздроблюють нас
1 розбивають на частини, щоби межи со-